Получайте ВПраве
на Ваш E-mail:

*100% защита данных

Вы находитесь: Главная » Авторские блоги, Последнее на ВПраве » Час лікує



style="display:block"
data-ad-client="ca-pub-8862120308250256"
data-ad-slot="1074248304"
data-ad-format="auto">

likarska-sprava-v-ukrajiniНещодавно я приїздив до Запорізького Медичного університету. Живу у цьому ж місті, але мені потрібно приблизно дві години, щоб дістатися навчального закладу.

Привітний персонал і чисті коридори. Гарні аудиторії і дійсно розумні знавці своєї справи. Звичайно, мені сподобалося в університеті, а мої знання у сфері хімії та біології надали ще й впевненості. На обличчі, непомітно для мене самого, з`явилася посмішка. Нарешті! Я – справді щаслива людина!

Ознайомившись з університетом у цілому, вирішив порозмовляти з деякими студентами. Майбутні фармацевти, хірурги, косметологи. Так, впевнений, ці молоді люди обрали справу, яка їм дійсно до вподоби.

Від радості хочу мріяти і мріяти! Уявляю, як вже сиджу в одній з цих аудиторій і жадібно хапаю все сказане професором. Уявляю, як… Уявляю, як…

Вирішую поїхати додому. Швидше хочу розповісти мамі про сьогоднішнє знайомство з університетом. Згадую, де ж знаходиться вихід…

Ось доходжу до парадної двері, де мені привітна жіночка дає яскравий бюлетень. Подякувавши, вийшов з університету, ніби з церкви: легше на душі.

«20 000 грн/рік – факультет стоматології», — читаю на цьому яскравому шматку паперу через декілька хвилин.

Посмішка стрімко зійшла з обличчя. Чекаю на свій автобус. Дві гривні п`ятдесят копійок – я дома.

— Ну що, синку? – в надії запитує матір.

— Нічого, — пішов у свою кімнату…

У мене лише одне питання: Де взяти ті двадцять штук?! Де їх взяти, коли у тебе єдина матір, заробіток якої не дорівнює й одній тисячі? І немає батька у сім`ї! Де їх взяти?!

Ніхто не дбає про якісне навчання студентів, а тими, у кого є своя голова на плечах зі справжніми мізками, жорстоко нехтують.

Та хіба можна так? Невже людина, котра 11-ть років свого життя вчилась і відмовляла собі у більшості своїх бажань (погуляти с друзями, піти на дискотеку з коханою людиною, виспатись або що), повинна ще й хвилюватись через те, що не отримає того, до чого стрімко йшла? Це велика несправедливість!

А потім, на жаль, ми змушені йти не до лікаря, а до «псевдодоктора», котрий під столом тримає посібник, бо не знає нічого з того, що повинен.

А потім, на жаль, ми змушені остерігатися цих бовдурів: http://inlegal.com.ua/likbez/vrachebnye-oshibki.html .

Нам потрібна революція, щоб хворі люди мали змогу безкоштовно лікуватися, а розумні – вчитися. Треба зробити світ таким, щоб кожен міг отримати і печінку, і нирку, і сечовий міхур, і дванадцятипалу кишку. Щоб кожен отримав гідні знання, вмів застосувати їх, дійсно допомогти людині, а не змушувати бідолашного йти роззутими ногами по лезу на зустріч власній смерті.

Еван Езар, американський гуморист, стверджував, що медицина – мистецтво обманювати пацієнта на період, поки природа самостійно справиться з хворобою. Дійсний дотеп для нашого часу, але це вже не смішно, тому що кожному буде прикро, коли той дізнається, що матір померла від дилатаційної кардіопатії, коли їй лікували емфізему легень!

 

Наталія Лінкар, ВПраве



style="display:block"
data-ad-client="ca-pub-8862120308250256"
data-ad-slot="3888113903"
data-ad-format="auto">

.

Самые комментируемые записи

Оставьте ваш комментарий


© 2016 ВПраве · Все права на материалы, размещенные на www.inlegal.com.ua, охраняются в соответствии с законодательством Украины. При цитировании и использовании любых материалов ссылка на www.inlegal.com.ua обязательна. При цитировании и использовании в интернете активная индексируемая гиперссылка на www.inlegal.com.ua обязательна.