Получайте ВПраве
на Ваш E-mail:

*100% защита данных

Вы находитесь: Главная » Последнее на ВПраве, Правовой Ликбез, Трудовое право » Яка відповідальність наступає за незабезпечення здорових та безпечних умов праці?



style="display:block"
data-ad-client="ca-pub-8862120308250256"
data-ad-slot="1074248304"
data-ad-format="auto">

Safety Helmet.jpg-550x0Дотримання законодавства стосовно охорони праці є гарантією безпеки виробництва та поліпшення діяльності самого підприємства. Але чомусь така система в Україні є малоефективною, оскільки сама система є дуже застарілою, та й притягнення винних осіб до відповідальності згідно цієї системи є малоефективним. Однак, певну відповідальність роботодавці все ж понесуть, за недотримання законодавства про охорону праці.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про охорону праці», охорона праці — це система правових,  соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності. Як зазначено в ст.265 КЗпП України, будь-яка особа, винна у порушенні законодавства про працю, несе відповідальність згідно з чинним законодавством. За порушення трудового законодавства: незаконне звільнення працівників, несвоєчасна виплата заробітної плати, порушення правил охорони праці, невиконання зобов'язань за колективними договорами, перешкоджання законній діяльності професійних спілок тощо, посадові особи несуть певну відповідальність. Суб'єктами такої відповідальності можуть бути власники підприємств, керівники, їх заступники, керівники структурних підрозділів, а також інші посадові особи, які безпосередньо відповідають за дотримання законодавства про працю.

 В ст.44 ЗУ «Про охорону праці» передбачає наступні види відповідальності: дисциплінарна, матеріальна, адміністративна та кримінальна відповідальність .

Відповідальність за правильне виконання вимог законодавства з питань охорони праці покладається й на роботодавця. Оскільки роботодавець несе повну відповідальність за створення належних, безпечних і здорових умов праці, то саме роботодавець є найбільш зацікавленим у створенні таких умов праці на робочих місцях. Відповідно до ч. 3 ст.19 ЗУ «Про охорону праці», витрати на охорону праці для підприємств незалежно від форм власності або фізичних осіб, які використовують найману працю, повинні становити не менше 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік. Таким чином, роботодавець не має право витрачати на фінансування охорони праці суму, що є нижчою за мінімальний розмір витрат на охорону праці, встановлений ч. 3 ст. 19 ЗУ «Про охорону праці».

Якщо роботодавець не виконує вимог законодавства з питань охорони праці, то для нього настають негативні наслідки у формі відповідальності: адміністративної, кримінальної.

Однак притягнення до відповідальності за порушення праці не може настати без дотримання законної процедури перевірки правильної організації системи охорони праці.

Таке право перевірки сьогодні має Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України. За результатами такої перевірки органами Держгірпромнагляду оформлюється акт перевірки п. 223 відповідно до наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України № 26 від 11. 08. 2011 р., а в разі виявлення порушень законодавства про охорону праці перевіряючий складає розпорядження, куди вносить запис про характер та зміст порушень безпеки праці та інші. Відповідно до статті 1884 Кодексу про адміністративні порушення України, невиконання законних вимог посадових осіб  центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці щодо усунення порушень законодавства про охорону праці може спричинити накладення штрафу на працівника від 6 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Однак така відповідальність можлива лише за наявності провини, тобто тоді, коли буде доведено, що дії роботодавця були спрямовані на порушення законних прав перевіряючих. У той час як неподання документів на їх законну вимогу є лише проступком .

Ч. 1 та 2 ст. 43 ЗУ «Про охорону праці» передбачено, що у разі невиконання приписів (розпоряджень) посадових осіб Держгірпромнагляду також існує можливість накладення на юридичну або фізичну особу, яка використовує найману працю, штрафу в розмірі 5 відсотків середньомісячного фонду заробітної плати за попередній рік. Сплата штрафу не звільняє юридичну або фізичну особу, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, від усунення виявлених порушень у визначені строки .

За порушення вимог, передбачених ч. 3 та 4 ст.19 ЗУ «Про охорону праці», юридична або фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, сплачує штраф з розрахунку 25 відсотків від різниці між розрахунковою мінімальною сумою витрат на охорону праці у звітному періоді та фактичною сумою цих витрат за такий період . Несплата або неповна сплата юридичними чи фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю, штрафу тягне за собою нарахування пені на несплачену суму штрафу (його частину) з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період такої несплати, за кожний день прострочення. Крім того, адміністративну відповідальність роботодавець несе також за порушення встановленого порядку центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері охорони праці, про нещасний випадок на виробництві, як передбачено статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення .

Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про охорону праці» , посадові особи Держгірпромнагляду мають право надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, а також передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності, в тому числі й до кримінальної. Зокрема, розділ Х «Злочини проти безпеки виробництва» Кримінального кодексу України розглядає п'ять складів злочинів, відповідальність за вчинення яких настає у разі заподіяння шкоди здоров'ю, загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків. В залежності від розмірів заподіяної шкоди покарання може бути у вигляді штрафу, виправних робіт, обмеження або позбавлення волі. У разі виявлення недбальства в діях посадової особи, що призвело до тяжких наслідків, може настати відповідальність у вигляді позбавлення волі строком до 5 років (з позбавленням права обіймати певні посади) .Службова особа підприємства, установи, організації або громадянин — суб'єкт господарської діяльності несуть кримінальну відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону праці згідно зі ст. 271 Кримінального кодексу України . Потерпілими від злочинів, передбачених ст. 271 Кримінального кодексу України, можуть бути тільки особи, які мають трудові відносини з підприємством, установою, організацією, в тому числі стажисти, практиканти тощо .Водночас відповідно до ст... 271 Кримінального кодексу України відповідальність можуть нести тільки ті посадові особи, на яких законом або на підставі наказу, посадової інструкції чи спеціального розпорядження безпосередньо покладений обов'язок забезпечувати охорону праці. Не можуть відповідати за порушення вимог законодавства про охорону праці відповідно до цієї статті працівники, які не мають повноважень посадових осіб. У певних випадках відповідальність працівників настає за ст. 119 і 128 Кримінального кодексу України.

Роботодавець несе відповідальність і за порушення правил безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою, яка передбачена ст.272 Кримінального кодексу України. Потерпілим у результаті злочинних дій, передбачених ст. 272 Кримінального кодексу України, є працівник виробництва. Суб'єктами злочину є особи, які зобов'язані стежити за дотриманням правил безпеки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою.

Відповідальність за ст. 273 Кримінального кодексу України може настати в разі вибуху речовин, які визнані вибухонебезпечними. Вибухонебезпечність конкретного підприємства чи цеху визначається під час його проектування, визначення чи зміни технології компетентними державними органами, які здійснюють нагляд за дотриманням безпеки виробництва, або адміністрацією певного об'єкта. Під час встановлення сутності порушень, передбачених цією статтею, також керуються спеціальними правилами, дотримання яких забезпечує безпеку на вибухонебезпечних підприємствах від вибухів і супровідних пожеж, отруєнь, інших тяжких наслідків. Суб'єктами злочину за цією статтею є особи, які зобов'язані дотримуватися правил під час роботи на вибухонебезпечному підприємстві.За порушення правил ядерної або радіаційної безпеки настає відповідальність згідно зі ст.274 Кримінального кодексу України. Потерпілими від злочину можуть бути як працівники виробництва, де використовуються радіоактивні матеріали, так і особи, які не мають до нього відношення.

Відповідно до ст. 275 Кримінального кодексу України, роботодавець несе відповідальність за порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд. Потерпілими від злочину за ст. 275 Кримінального кодексу України є споживачі (користувачі) промислової продукції: працівники різних виробництв; ті, хто користується нею в побуті; особи, які працюють або проживають у будинках або іншим чином використовують будівлі та споруди.

Поліна Марченко, ВПраве



style="display:block"
data-ad-client="ca-pub-8862120308250256"
data-ad-slot="3888113903"
data-ad-format="auto">

Мундштук к алкотестерам Drager 6510, 6810 отзывы .

Похожие записи на ВПраве

Оставьте ваш комментарий


© 2016 ВПраве · Все права на материалы, размещенные на www.inlegal.com.ua, охраняются в соответствии с законодательством Украины. При цитировании и использовании любых материалов ссылка на www.inlegal.com.ua обязательна. При цитировании и использовании в интернете активная индексируемая гиперссылка на www.inlegal.com.ua обязательна.