Получайте ВПраве
на Ваш E-mail:

*100% защита данных

Вы находитесь: Главная » Наследство, Последнее на ВПраве, Правовой Ликбез » Заповіт «по-лікарськи»



style="display:block"
data-ad-client="ca-pub-8862120308250256"
data-ad-slot="1074248304"
data-ad-format="auto">

14s12 babkaУ переважній більшості випадків спадкування в Україні здійснюється за законом, у порядку черговості. Однак, зважаючи на те, що об’єктом спадщини є, у першу чергу, майно, набуте особою за життя, законодавець надав власнику майна можливість розпорядитись цим майном на власний розсуд, склавши заповіт та посвідчивши його належним чином. Найчастіше заповіт посвідчують нотаріуси, а в населених пунктах, де таких нема – посадові чи службові особи органу місцевого самоврядування. Законом (ст. 1252 Цивільного кодексу) визначено й ряд інших посадових чи службових осіб, які мають право посвідчувати заповіти.

Особливо актуальним у правозастосовній практиці є питання посвідчення заповітів осіб, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я (лікарні, госпіталі та прирівняних до них закладах) або проживає у будинку (інтернаті) для осіб похилого віку та інвалідів. Звичайно, такі особи також мають право посвідчити свою останню волю у традиційний спосіб – через нотаріуса, якого можуть відвідати особисто чи організувати приїзд нотаріуса до лікарняного закладу.

Але трапляються ситуації, коли через різке погіршення стану здоров’я потенційного спадкодавця часу на виклик нотаріуса до лікарняного закладу просто немає. Або ж пацієнт лікарні чи підопічний будинку для осіб похилого віку та інвалідів не може дозволити собі виклик нотаріуса з суто матеріальних (фінансових) міркувань.

У таких випадках, згідно з ч. 1 ст. 1252 ЦК України, заповіт особи може бути посвідчений:

— головним лікарем чи заступником головного лікаря з медичної частини лікарні, госпіталю чи іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я;

— черговим лікарем лікарні, госпіталю чи іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я;

— начальником госпіталю;

— директором або головним лікарем будинку (інтернату) для осіб похилого віку та інвалідів.

Зазначений перелік посадових осіб закладів охорони здоров’я, які мають право посвідчувати заповіти, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає!

Між тим, судовій практиці відомі численні випадки, коли заповіт визнається недійним через те, що був посвідчений неналежною посадовою особою закладу охорони здоров’я. Наприклад, у штаті крупних медичних центрів можуть бути передбачені посади заступників головного лікаря з наукової, адміністративно-господарської чи іншої діяльності (роботи). Такі посадові особи не мають права посвідчувати заповіти ні за яких умов!

Інколи заповіти визнаються в судовому порядку недійсними й через те, що вони посвідчені черговим лікарем… але не лікарні чи госпіталю, а відділення або іншого структурного підрозділу. Недійсним буде визнано й заповіт, посвідчений заступником начальника госпіталю.

Закон вимагає, щоб заповіт у стаціонарному закладі охорони здоров’я чи будинку для осіб похилого віку та інвалідів посвідчувався відповідною службовою, посадовою особою за обов’язкової присутності свідків. У коментованій ситуації свідками можуть бути пацієнти лікарняного закладу, медперсонал чи родичі спадкодавця. Але, особливо в останньому випадку, свідками не можуть бути особи, на користь яких складається заповіт, та їх близькі родичі. До особи свідків висуваються звичайні вимоги: повна цивільна дієздатність, перебування на час посвідчення заповіту в належному фізичному та моральному стані (відсутність алкогольного чи наркотичного сп’яніння та інших факторів, які б перешкоджали свідку розуміти дії спадкодавця і свої власні). Інформація про свідків – прізвище, ім’я, по-батькові, дата народження та дані паспорта, у т.ч. місце реєстрації – вносяться до заповіту. Свідки обов’язково уголос мають прочитати заповіт та власноручно поставити свої підписи у ньому.

Специфікою заповітів, складених в лікарняному закладі, є те, що інколи спадкодавець, через стан здоров’я, не може власноручно підписати заповіт. У такому випадку необхідно керуватись ст. 207 ЦК України. Спадкодавець має право обрати особу, яка, за його дорученням та в присутності самого спадкодавця, підпише документ. Особа не може одночасно бути «підписантом» і свідком. У заповіті зазначається, що він підписаний замість спадкодавця іншою особою та вказується причина такого заміщення.

Підпис посадової, службової особи лікарняного закладу має бути скріплений круглою печаткою – гербовою (за наявності такої) або основною. Ні в якому випадку підпис не може бути скріплений печаткою, призначеною для видачі рецептів, лікарняних листів, довідок, договорів тощо!

У лікарняному закладі має вестись свій (внутрішній) реєстр посвідчених заповітів, в якому має бути зареєстрований документ під окремим номером. Невнесення заповіту до такого реєстру може викликати обґрунтований сумнів у його достовірності та стати підставою для визнання недійсним.

Й останнє. Посвідчений та зареєстрований у лікарняному закладі заповіт у той же день необхідно передати у державну нотаріальну контору за місцем проживання спадкодавця – для внесення інформації до Державного реєстру. Суворе дотримання визначеної законом процедури дозволяє бути впевненим у тому, що остання воля особи не буде скасована у судовому порядку.

Михайло Максимик, ВПраве



style="display:block"
data-ad-client="ca-pub-8862120308250256"
data-ad-slot="3888113903"
data-ad-format="auto">

.

Похожие записи на ВПраве

Оставьте ваш комментарий


© 2016 ВПраве · Все права на материалы, размещенные на www.inlegal.com.ua, охраняются в соответствии с законодательством Украины. При цитировании и использовании любых материалов ссылка на www.inlegal.com.ua обязательна. При цитировании и использовании в интернете активная индексируемая гиперссылка на www.inlegal.com.ua обязательна.