Получайте ВПраве
на Ваш E-mail:

*100% защита данных

Вы находитесь: Главная » Последнее на ВПраве, Экономика и Право » Хто захистить українські банки?



style="display:block"
data-ad-client="ca-pub-8862120308250256"
data-ad-slot="1074248304"
data-ad-format="auto">

1851_kredit1Попри не завжди вчасно виплачені кредити, українцю властиво звинувачувати у своїх фінансових проблемах банки. Це ж стосується й українського бізнесу. Ми не оплачуємо наші платежі з двох причин: відсутності можливості або відсутності бажання, що, звісно ж, є вкрай проблематичним.

Відповідно до даних НБУ, кількість заборгованих кредитів зросла маже на 10%  від суми наданих кредитів, що пов’язано насамперед зі стрімким падінням ВВП. Але, як стверджують експерти,  насправді ситуація ще гірша – кількість прострочених кредитів досягла 40% від усіх.

Згідно з доповідями банкірів, вони повністю контролюють ситуацію. Тим не менш, вони в будь-який момент уже готові захищати свої інтереси в різноманітних судах. Не будучи готовими до компромісів, банки чинять тиск з метою ревізувати законодавство і, таким чином, ще більше убезпечити себе.  «Ситуація нормальна, — заспокоює начальник відділу аналізу і досліджень Райффайзен Банку Аваль Дмитро Сологуб, — дані дії є наслідком жорстких кредитних стандартів, які повністю позбавили банків від позичальників.»

Зрештою, українське законодавство завжди було проблемним. Нагадаймо, в червні було прийнято законопроект, який забороняє відчуження майна, яке перебуває в заставі. Звісно, це стосується лише окремих випадків. Забороняється відчужувати житлову площу (квартири до 140 кв. м. і будинки – 250 кв. м.), в якій прописаний позичальник або поручитель, або якщо ця нерухомість є основним місцем проживанням. «В таких випадках потрібно триматися балансу. Від перекладання всієї відповідальності на банк ситуація лише погіршиться», — аналізує ситуацію Сергій Черненко, глава ПУМБу .

Поза тим, в грудні 2013 банкірам подарував радість Верховний суд, дійшовши до висновку, що підприємці-фізичні особи несуть відповідальність за боргами, розплачуючись усім своїм майном, навіть після закриття їхнього бізнесу. Раніше, нагадаймо, щоб вивести майно з-під застави, можна було скористатися механізмом ліквідації фіз.особи.  За словами Андрія Вдовиченка, права кредиторів в Україні захищені куди гірше, ніж права боржників. До того ж, за останні роки було прийнято чимало судових рішень, які суперечили одне одному, полегшуючи життя то кредиторам, то боржникам.

Зараз суми заборгованостей є надто великими, щоб банки їх могли відносно швидко урегулювати за допомогою судових позовів до позичальників. Дана ситуація не дозволяє робити будь-які прогнози роботи Legal Collection (механізм повернення заборгованостей). До прикладу, в сумі неповернуті кредити Промінвестбанку складають   $ 1 млрд. Стверджують, що більшість боржників мають змогу розрахуватися, але намагаються уникнути виплачування кредитів. Звісно, на платника істотно впливає ступінь його зобов’язань. Якщо, наприклад, ціна закладеного майна менша за суму кредиту, позичальник втрачає мотивацію розплачуватися з боргами.

Як наслідок таких дій боржника, банкіри намагаються повернути свої гроші через суди. До прикладу, від «Райффайзен Банку Аваль» перебуває понад 18 тис. заяв, а від «Фінанси і Кредит» — більше 10 тис. Подібна тенденція до великої кількості судових позовів спостерігається у всіх великих банках. З усіх заяв банк розглядає лише половину, частина з яких зазвичай затягується на довгий період. Зазвичай боржник намагається використати всі можливості для якнайпізнішого розгляду справи: подавати клопотання, вимагати документи, призначати експертизи, оскаржувати ті чи інші рішення. Зачасту позичальники навіть визнають кредитний договір недійсним для того, щоб зупинити розгляд справи.

Але навіть коли банк має готове рішення суду про стягнення заборгованості, це ще не означає, що гроші повернуться в установу. Часто повернути назад банківські кошти є куди важче, ніж отримати судовий дозвіл на це. Справа у тому, що стягнення заборгованості є ефективним лише в справах з невеликими сумами. Коли йдеться про відносно невеликі суми. До прикладу, якщо сума боргу є великою, то органи Державної виконавчої служби не в стані організувати стягнення на об’єкти з відповідними цінами, як от нерухомість. До того ж, ціна таких об’єктів є заниженою і 25% виручки оплачується з послуги ДВС, а кредитору наприкінці залишається до 60% вартості раніше закладеного майна. Звідси наслідок: кредиторам вкрай невигідно реалізовувати предмети застави ,бо вони ризикують стати або жертвами бездіяльності судових органів, або їх зловживанням.

Маючи такий гіркий досвід, банки всяко намагаються зміцнити свої позиції і закріпити це законодавчо.  Наприклад, згідно зі змінами до законів «Про іпотеку» та «Про заставу» тепер банки можуть обирати те чи інше заставне майно для реалізації, а також установу, яка його реалізуватиме на ринку.  Наразі торгуючу організацію вибирає ГІС, проводячи тендер. Якщо ж почне обирати банк, то підвищиться контроль над проведенням виконавчих дій, прискориться узгодження ціни, проведення арештів і, звісно ж, продаж майна. Якщо ж майно вдасться реалізувати лише за допомогою торгів, то банк також хоче сам обирати відсоток від прибутку, а для цього потрібні зміни у законі «Про виконавче провадження».

Також, працівники банків нарікають на суми виконавчого збору і витрати по виконавчому виробництву. Якщо б зменшити викон. збір із 10% до 3-5%, а також скасувати витрати на проведення дій за рахунок банку, можна збільшити суму фактичних погашень. Також вимагається збільшити відповідальність за бездіяльність або помилки державного виконавця, відсторонити ПДВ від цього процесу, позбавивши їх операцій прийняття предмета іпотеки у власність, а ще його продаж. Щоб виключити можливість проведення більшості шахрайських  схем, банкіри також пропонують урівняти права заставних та кредиторів.

Порівнюючи з Європою, банкіри стверджують, що в Україні права кредиторів захищені не так добре, законодавства країн ЄС мають ефективнішу систему виконавчого виробництва. Чорногорія та Хорватія мають у своєму арсеналі закон, що дозволяє примусово стягувати кошти без судових рішень – достатньо лише заяву кредитора, кредитний договір і доказова база факту порушення зобов’язань постачальника. Вартість таких послуг є невисокою і чітко визначеною, процес стягнення коштів відбувається відповідними установами у стислі терміни.

Угорщина, до прикладу, має окрему систему електронних торгів заставного майна, яка дозволяє безперешкодно і максимально швидко продати товар. Загалом, в Європі спостерігається тенденція до максимального використання електронних систем при документообігу, що дозволяє економити гроші й час на реалізацію товарів та отримання коштів. Також у європейських країнах кредитори можуть отримати дані про фінансовий стан боржника, а  також мають право на державні гарантії захисту у випадку негативних впливів ринку, якщо видається кредит з мінімальними відсотковими ставками.

Але, як вважає дипломований і досвідчений адвокат Ростислав Кравець, банкіри занадто багато хочуть, а також зовсім відмовляються йти назустріч боржникам, чим можуть підняти собі прибуток. Далеко не всі фінансові установи  мають нормальні умови, щоб реконструктурувати заборгованість, що здатне призвести до неможливості стягнення заборгованості. «Банки є дуже жадібними, вони втрачають чимало коштів і можливостей, якщо не йдуть назустріч клієнту», — вважає експерт.

Горбань Марія, ВПраве



style="display:block"
data-ad-client="ca-pub-8862120308250256"
data-ad-slot="3888113903"
data-ad-format="auto">

.

Похожие записи на ВПраве

Оставьте ваш комментарий


© 2016 ВПраве · Все права на материалы, размещенные на www.inlegal.com.ua, охраняются в соответствии с законодательством Украины. При цитировании и использовании любых материалов ссылка на www.inlegal.com.ua обязательна. При цитировании и использовании в интернете активная индексируемая гиперссылка на www.inlegal.com.ua обязательна.