Получайте ВПраве
на Ваш E-mail:

*100% защита данных

Вы находитесь: Главная » Последнее на ВПраве, Право и Общество » Гомосексуалізм і Україна: з якими думками йдемо в Європу?



style="display:block"
data-ad-client="ca-pub-8862120308250256"
data-ad-slot="1074248304"
data-ad-format="auto">

891B75B4-F1A5-4CDB-B65F-663C01FB5601_mw1024_n_sЗагальновідомим є факт, що одною із причин, чому ЄС не поспішає брати під своє крило Україну є гомофобні настрої в уряді і серед простого населення. Звісно, це далеко не єдина причина, чому ми ще не готові вступити в союз, у країні ще є над чим працювати – корупція, напіврозвалена економіка, політичні переслідування. Та так уже в нас повелося, що коли в країні не все в порядку, влада нам закриває очі якимись скандальними питаннями – на теми мови і моралі. Тому вже другий рік не вщухає питання про статус секс-меншин в країні.

Причиною таких жвавих дискусій є два законопроекти: №8711, що ледь не прирівнював гомосексуалів до ґвалтівників і педофілів, і №2342, який дозволяв представникам секс-меншин відкрито заявляти про свою орієнтацію і навіть всиновлювати дітей. Прийняття другого, ліберальнішого, відкладено, поки гомофобний 8711-ий готується на друге читання.  Тим часом, народ теж має свої думки на цю тему. Та чи всі добре ознайомлені, щоб робити висновки?

Погляд у минуле

За часів Давньої Греції гомосексуалізм не був протизаконним, навпаки – таким чином підлеглі мали показувати свою відданість господарю. Схожі союзи спостерігалися в середньовічних Японії й Англії – до прийняття Закону про содомію (1533). У Новій Гвінеї такі стосунки створювали своєрідний соціальний інститут, який виконував свої функції і, можна сказати, був окремою ланкою суспільства. Буддійські монахи в Японії вважали, що обітниці безшлюбності стосуються лише протилежної статі, а у М’янмі такі чоловіки були в числі поважних, бо вважалося, ніби вони перебувають у духовному шлюбі з богинею Manguedon. Звісно, було чимало противників такої поведінки і способу життя, як-от народи Близького Сходу.

Всі ці факти спростовують стереотип про те, що гомосексуалізм є модним чи популярним. Таке явище було звичним й інколи поширеним ще у V –VI ст. до н.е., тобто до народження Ісуса Христа і запровадження християнства.

Католицька (як і православна церкви) засуджують будь-які прояви гомосексуальності, вважаючи що одна із основних функцій людини на Землі – продовження роду, що неможливо при таких зв’язках. Тому в християнських середньовічних державах такі зв’язки були заборонені церквою, що мала на той час найбільшу владу над народом.

У 1180 р. було введено поняття «содомія», тобто гріх одностатевої любові. З того часу всі подібні зв’язки засуджувалися, найчастіше смертною карою у різних проявах. Та це стосувалося лише країн Західної Європи, так як Східна на той час лише «охрещувалася».

Із початком формування буржуазних зв’язків, поваленням феодальної системи роль церкви поступово витіснялася і гомофобну політику продовжили інші гілки влади. Першим офіційним правовим актом був вищезгаданий Закон про содомію, що передбачав смертну кару через повішання. Згодом він був скасований (1820 р.), але вже у 1861 році прийняли новий закон, що передбачав тюремне ув’язнення. Декриміналізованими одностатеві зв’язки стали у 1967, а сам термін «содомія» зник із законодавства лише 10 років тому.

Ставлення релігійних течій

Як відомо, більшість українців є християнами, а християнство забороняє будь-які прояви гомо сексуальності, називаючи їх «протиприродними». Тому, як тільки з’явилася інформація про введення закону №2342 в дію, релігійні організації забили на сполох і почали поширювати «правдиву» на їхню думку інформацію. Я до сьогодні бачу в своєму місті чимало флаєрів, наклейок, що закликають боротися проти легалізації гомосексуалізму, а на інтернет-сайтах залишаються агресивні відгуки, як от: «Якщо такі антизакони, що ведуть до морального, духовного і фізичного автогеноциду України, є передумовою прийняття Угоди про асоціацію з ЄС, то Україна ні в якому разі не сміє їх приймати!»

Поки православна церква твердо стоїть на своїх позиціях, у католицизмі були вже спроби засудження гомофобних вчень. Так, католицький священник Джеймс Алісон називав тодішні вчення кардинала Ратцингера несумісні з Євангелієм і аморальні. Було чимало інших священників, науковців, котрі стверджували, що боротьба католицизму і гомосексуалізму перейшла вже здорову межу, забувши про закони моралі. Щодо протестантських течій, то більшість із них не вважають гомосексуальність гріхом, інколи навіть благословляючи такі стосунки (англіканська церква, Євангельська церква Німеччини, Новоапостольська церква, тощо). Тим не менш, чимало протестантських течій до сих пір не висловили одностайного рішення щодо секс-меншин.

Традиційно противником таких стосунків є іслам. У більшості мусульманських країн й досі збереглася смертна кара за одностатеві акти. Та варто зазначити, що навіть тут думки розходяться на мусульман-консерваторів і мусульман-лібералів. Другі намагаються узаконити такі стосунки, даючи право секс-меншинам на спокійне і безпечне життя. Як бачимо, поки що безрезультатно.

Немає одностайної позиції у релігійних вченнях Далекого Сходу. З одного боку, буддизм, індуїзм, джайнізм, негативно ставляться до такого способу життя. З іншого, кажуть, що, при правильному відношенні, гомосексуал може переродитися у наступному житті гетеросексуалом, надаючи  цьому певне кармінне значення. Є й інші вчення, які заявляють, що для досягнення внутрішньої рівноваги дозволені й такі види кохання.

Чесно кажучи, в цьому відношенні мені важко зрозуміти позицію релігійних течій. Ким би не були ці люди – гомосексуали, бісексуали, транс гендерні особи, належні до інших рас чи релігій – жодна вища сила не дає права засуджувати їх, а навпаки – вчить «любити ближнього свого, як самого себе».

gomЯк вони з’являються

Більшість людей вважають, що гомосексуалізм є явищем модним, тимчасовим і зазвичай його дуже легко позбутися. Інші ж називають таких людей хворими. То хто ж має рацію?

Сучасні вчені виділяють декілька теорій, за якими людина стає гомосексуалом, серед них усі або біологічного, або психологічного походження. Дехто пов’язує  гомосексуалізм зі статевими хромосомами або гормонами. Цікаво відзначити, що є й теорія, яка стверджує, ніби орієнтація дитини певною мірою залежить від поведінки матері у другий триместр вагітності. Стрес, який вона могла пережити в цей час, впливає на кількість зародкових андрогенів, нестача яких призведе в майбутньому до розвитку дитини за гомосексуальним типом.

Чи не найбільший вклад у вивченні сексуальної орієнтації залишив по собі Зігмунд Фройд. Він вважав, що людина за своєю природою є бісексуальною, а подальший психологічний розвиток визначає її орієнтацію. Його послідовник І. Бібер називав одною із причин гомосексуальності погані стосунки батьків у сім’ї. Так, якщо батьки пасивні, неласкаві, не приділяють належної уваги дитині, якщо один  із батьків постійно відсутній, або в членів сім’ї нерівноправні стосунки, то дитина, що виросла у такі сім’ї, може бути гомосексуалом. Цікаво зазначити, що немає жодних даних, які підтверджували б, що дитина, яка виросла в одностатевій сім’ї, також унаслідує такий спосіб життя.

Стереотипи, яких варто позбутися

  • «Вербування в гомосексуалізм»

Жодні уроки сексуального виховання, гей-паради не змусять вашу дитину остаточно перейти на сторону «голубих»/ «рожевих». Як було описано вище, гомосексуалізм не виникає внаслідок чужих переконань, поглядів, а є наслідком раннього виховання чи певною особливістю розвитку під час вагітності. А якщо вже так сталося, що ваша дитина належить до секс-меншин, навряд чи вам буде під силу її переконати в неправильності такого способу життя. Швидше вже, ви просто загострите у вашої дитини відчуття вини і змусите її відчувати себе нещасною.

  • «Тактика поширення гомосексуалізму»

Хто зна, чи мають на меті секс-меншини популяризувати свої «вподобання». Як на мене, всі гей-паради, демонстрації створені з метою визнання людьми їх як рівноправних членів суспільства. Стереотип про гомосексуалізм як хворобу вже давно втратив своє значення, тепер психологи називають гомофобію психологічним відхиленням.

  • «Диктатура гомосексуалізму»

Є й ті, що вважають, ніби гомосексуали поширюють, популяризують свою діяльність з метою подальшого керування світом, таким чином диктуючи простому населенню гетерофобію і христофобію. Насправді ж, секс-меншини не можуть конкурувати з більшістю гетеро-населення чи впливом релігійних течій (більшість з яких вважають одностатеву любов гріхом).

Що можна сказати зараз

Поки закон №8711 готують на друге читання, а релігійні течії нав’язують свою точку громадянам, людям варто визначитися у своєму ставленні до секс-меншин. Мені, як людині, що народилася у відносно демократичному суспільстві, легко сприйняти гомосексуалів, представників інших рас і релігійних течій, відноситися до них без упереджень. Але не всі здатні так просто сприйняти «інших». Чи потрібен 8711-ий закон Україні зараз? Однозначно, ні, так як це погіршить наші і без того складні відносини з ЄС. Але й до закону №2542 ми ще не готові, так як гомофобна пропаганда ще залишилася в нашій свідомості. Тому, насамперед українцям потрібен час для визначення. Ми можемо піти шляхом Росії і прийняти такий «гомофонний» закон, або ж послухати ЄС і спробувати не дискримінувати секс-меншини. Вибір за нами – нормально ставитися до прихильників одностатевої любові або ж витіснити їх із суспільства.

Маючи можливість, я опитала декількох людей на вулиці, адже думка простих людей також є дуже важливою у таких питаннях.

Павло, 41

В принципі, я лояльно ставлюся до таких людей, бо не вважаю їх якимись збоченцями чи хворими психічно. Єдиним мінусом є надактивна пропаганда гомосексуалізму, коли гей розповідає на увесь світ про свої вподобання. Тоді це може негативно вплинути на розвиток молоді. Впровадження яких-небудь законопроектів не вважаю обов’язковим, так як ми і без них нормально обходилися до того.

Наталя, 26

Я проти гомосексуалізму у будь-яких проявах. Вважаю, що гомосексуалізм може бути  або психічною патологією, або ж модною тенденцією. До прикладу, у давньоримському суспільстві гомосексуальність була поширеною і вважалася нормою. Як відомо, Римська імперія розвалилася через інтриги і внутрішні протиріччя. Думаю, що лояльне ставлення до гомосексуалізму і мусульманства може призвести до загибелі Європи.

Іван, 55

Нездорова пропаганда гомосексуалізму призводить до дискримінації людей нормальної орієнтації, інколи навіть межуючи з фашизмом. Сказавши щось проти секс-меншин, можна поплатитися суспільним становищем чи навіть роботою, а це вже можна віднести до ознак авторитаризму. Також я проти пропагування ЛҐБТ-спільнотами в дитячих садках, школах їхнього способу життя, таким чином закликаючи дітей до гомосексуалізму. Це, а також всиновлення одностатевими парами дітей вважаю теж своєрідним порушенням прав людини.

Любомир, 35

Я не вважаю таких людей неповноцінними, хворими, тощо. Якщо вони належать до секс-меншин, то нехай будуть «такими» в себе вдома. Але особисто я  категорично проти визнання гомосексуалізму на державному рівні і надання їм якигось особливих прав. Будь-які додаткові права і закони для гомосексуалів є неправильним рішенням, бо так дискримінуються гетеросексуали.

Марія, 61

Як християнка, я вважаю такі зв’язки неправильними, бо вони суперечать церковним вченням. Таких людей тримати подалі від дітей, щоб гомосексуалізм не поширювався далі. Закони про визнання людей з нетрадиційною орієнтацією не можуть прийматися в Україні, поки ми християни.

Горбань Марія, ВПраве

 



style="display:block"
data-ad-client="ca-pub-8862120308250256"
data-ad-slot="3888113903"
data-ad-format="auto">

.

Похожие записи на ВПраве

Оставьте ваш комментарий


© 2016 ВПраве · Все права на материалы, размещенные на www.inlegal.com.ua, охраняются в соответствии с законодательством Украины. При цитировании и использовании любых материалов ссылка на www.inlegal.com.ua обязательна. При цитировании и использовании в интернете активная индексируемая гиперссылка на www.inlegal.com.ua обязательна.