Получайте ВПраве
на Ваш E-mail:

*100% защита данных

Вы находитесь: Главная » Последнее на ВПраве, Право News » Чи готові українські банки до нинішньої кризи?



style="display:block"
data-ad-client="ca-pub-8862120308250256"
data-ad-slot="1074248304"
data-ad-format="auto">

Scho-take-Hroshi-300x225Чи справді все так погано з українськими банками, як про це кажуть та що потрібно зробити, аби повернути спокій владникам і банкірам?

Стабільність банківської системи можна оцінити, провівши паралелі зі спадом 2008–2009 років. Аналіз засвідчує, що до обох криз українські фінансові установи підійшли по-різному.

Передусім це проявляється у структурі балансів. Хоча вони зросли більше, ніж номінальний ВВП (з кінця 2007-го по кінець 2013-го у 2,3 раза проти підвищення ВВП удвічі), якість активів і пасивів загалом поліпшилася. Кількість готівки та кошти на рахунках НБУ зросли пропорційно (із 37 млрд грн до 83 млрд грн). Але за рахунок того, що обсяг ОВДП у портфелях банків збільшився в 15 разів за шість років (із 5,8 млрд грн до 88 млрд грн), загальна ліквідність фінустанов піднялася. Тобто до теперішньої кризи банки підійшли значно ліквіднішими.

Але тут є два нюанси. По-перше, майже половина ОВДП (на 39 млрд грн) перебуває на балансах державних Ощадбанку та Укрексімбанку, які за часів Януковича разом із НБУ були кредиторами останньої надії (хоч і за окрему плату).

По-друге, масштабне фінансування банками державного сектору, який рідко використовує ці кошти ефективно, свідчить або про брак інвестиційних можливостей у реальному секторі, або про те, що банкірів просто примушують купувати ОВДП. За часів Януковича саме другий варіант був актуальним, а зараз, певно, на часі радше перший з огляду на війну. Так чи так, але великий портфель держоблігацій на балансах фінустанов немов садить їх в один човен із урядом.

Після кризи 2008–2009 років банкіри зрозуміли, що валютні позики хоча й індексуються при знеціненні гривні, але їх дуже погано обслуговують, особливо клієнти, які не мають валютної виручки. Разом із обмеженнями НБУ це змусило комерційні установи кредитувати переважно в гривні, тому зараз боржники мають об’єктивну можливість погашати свої зобов’язання. Тож якість кредитного портфеля по банківській системі повинна бути помітно вища, ніж п’ять-шість років тому.

Цю гіпотезу підтверджує і структура кредитів, хоча середньомісячна зарплата в Україні підвищилася з 1351 грн у 2007-му до 3265 грн у 2013-му, тобто у 2,4 раза, фінустанови не поспішали видавати позики на споживання та житло. Раніше чи пізніше ринкові сили мали б привести доходи населення у відповідність до незмінної протягом тривалого часу ефективності економічної системи і спричинити чергову кризу. Водночас це не завадило банкам таки скористатися підвищенням доходів, адже кредитування торгівлі, обсяги якої зростали всі ці роки, збільшилося у 2,6 раза і зайняло майже третину кредитного портфеля.

Надмірний розвиток торгівлі поглинає кредитний ресурс, забираючи можливість розвиватися виробничим підприємствам.

Пришвидшено зростають обсяги кредитування сільського господарства (у 2,6 раза), меншою мірою харчової промисловості (у 2,3 раза), позики якій становлять четвертину від наданих промисловим підприємствам загалом. Як бачимо, банкіри цілком поділяють думку, що Україна повинна бути житницею світу і що треба збільшувати ступінь переробки сільгосппродукції на нашій території.

Отже, протягом останніх п’яти-шести років банки цілеспрямовано готувалися до нової кризи. І Янукович, який у 2011–2013-му забезпечував мікрокризи ліквідності в системі, тримав їх у тонусі. Результат – депозитні корпорації стали стійкішими до валютних шоків і спадів економіки.

Є багато передумов для того, щоб банківський сектор загалом невдовзі повернувся до стабільної роботи, а вкладників і банкірів опанував спокій. Останні переважно навчилися ефективно працювати після кризи 2008–2009 років. Керівництво НБУ також засвоїло урок, адже цього разу знає, що робити, та й великою мірою відійшло від патерналізму й переконання, що держава повинна рятувати всіх і за будь-яку ціну.

Попри емоційні виступи голови Нацбанку Гонтаревої, які ринок ніяк не навчиться сприймати нормально, загалом дії регулятора щодо банківської системи є адекватними. Таку політику слід продовжувати. Стабільність сектору значно вища, ніж п’ять-шість років тому, хоча це не виключає наявності, можливо, десятків неплатоспроможних банків, які поступово закриватимуть. Тому наразі тим громадянам, які мають депозит на суму до гарантованих державою 200 тис. грн (за словами Яценюка, вклади 90% українців не перевищують 50 тис. грн), взагалі не варто хвилюватися, бо, навіть якщо той чи той банк не хоче його віддавати, в НБУ дійдуть руки і до нього. Відтак у найгіршому разі гроші поверне ФГВФО. А тим, хто тримає на депозитах більші суми, достатньо вибрати надійні фінустанови (орієнтуватися слід на частку кредитів, виданих після 2009 року, яка має бути високою, і на наявність великих корпоративних вкладників, які в поганих банках не обслуговуються, бо їхні втрати ніхто не відшкодує) і, можливо, пожертвувавши відсотками, довірити їм свої гроші та спати спокійно.

Марина Листопадська, ВПраве



style="display:block"
data-ad-client="ca-pub-8862120308250256"
data-ad-slot="3888113903"
data-ad-format="auto">

.

Похожие записи на ВПраве

Оставьте ваш комментарий


© 2016 ВПраве · Все права на материалы, размещенные на www.inlegal.com.ua, охраняются в соответствии с законодательством Украины. При цитировании и использовании любых материалов ссылка на www.inlegal.com.ua обязательна. При цитировании и использовании в интернете активная индексируемая гиперссылка на www.inlegal.com.ua обязательна.