Получайте ВПраве
на Ваш E-mail:

*100% защита данных

Вы находитесь: Главная » Последнее на ВПраве, Право News » Новий порядок адміністрування ПДВ



style="display:block"
data-ad-client="ca-pub-8862120308250256"
data-ad-slot="1074248304"
data-ad-format="auto">

images (1)На питання відповідав Юрій Філь, керуючий партнер ЮФ «Величко Філь»

У чому полягають нові правила адміністрування ПДВ?

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» № 1621-VII від 31.07.2014 року встановлено нові правила адміністрування ПДВ.

Серед іншого, з 01.01.2015 р введено:

  • адміністрування ПДВ виключно в електронній формі через спеціальний банк,
  • автоматичне відкриття платникам ПДВ рахунків в системі,
  • обов'язкова реєстрація в єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) всіх податкових накладних незалежно від суми,
  • видача податкової накладної не так на суму ПДВ по конкретній операції, а на суму накладної, розраховану за спеціальною формулою,
  • обов'язкове перерахування грошей платника податків з поточного рахунку на рахунок в системі адміністрування ПДВ,
  • перерахування до бюджету сум податку спеціальним банком без розпорядження самого платника податків, а на підставі отриманого від податкового органу реєстру платників податків.

Які наслідки для платників ПДВ тягне обов'язок перераховувати кошти з поточного рахунку на спеціальний ПДВ рахунок?

Сума ПДВ, отримана платником податків у складі оплати товару, належить державі, а не платнику, та перераховується державі в установленому порядку. Однак при старому порядку сплати податку (до 01.01.2015 р) всі отримані на поточний рахунок суми ПДВ були, по суті, безкоштовними оборотними коштами підприємства, і сума зобов'язання визначалася за результатами звітного періоду. У платника була можливість протягом місяця скорегувати свій податковий результат іншими угодами і тільки після цього «виймати» з обігових коштів гроші для сплати податку.

Згідно з новою редакцією п. 201.1 ст. 201 ПКУ, в день виникнення податкових зобов'язань у продавця, платник податку зобов'язаний видати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі та зареєстровану в ЄРПН.

При цьому сума податкової накладної визначається, чи не виходячи з бази оподаткування, а по формулі, встановленій п. 200-1.3 ст. 200-1. ПКУ. І якщо розрахунок за формулою покаже, що в даний момент платник не має права видавати накладну на всю суму ПДВ по даній операції (недостатньо ПДВ за отриманими податковими накладними), то платник згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ зобов'язаний покрити нестачу за рахунок грошей з поточного рахунку.

В момент господарської операції і до закінчення звітного періоду виводяться кошти з поточного рахунку платника на його спеціальний рахунок для сплати ПДВ.

Закон не передбачає можливість повернення таких грошей і в кінці податкового періоду Спецбанки перераховує кошти до бюджету без участі платника податків.

Таким чином, з позиції бізнесу є підстави стверджувати, що таке покриття ПДВ зобов'язань власними коштами є нічим іншим, як фактичної часткової або повної сплатою ПДВ в момент виникнення зобов'язання.

Щоб уникнути порушень, а також скарги контрагента, поданої разом з податковою декларацією, що тягне обов'язкову камеральну перевірку і можливу позапланову виїзну, платник податку зацікавлений в оформленні податкової накладної на повну суму зобов'язання. У тому числі при необхідності — в перерахуванні коштів зі свого поточного рахунку.

Даний порядок сплати податку спричинить зменшення у платників ПДВ обсягу додаткових безкоштовних оборотних коштів і потребують більш уважного планування фінансової і господарської діяльності. Важливо вже зараз враховувати особливості розрахунку суми податкової накладної для угод, що включають поетапну оплату протягом тривалого періоду часу, а також планувати отримання вхідного ПДВ.

Як бути з правилом першої події?

За загальним правилом ст. 187 ПКУ датою виникнення податкового зобов'язання вважається дата події, що сталася раніше:

  • дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок продавця як оплата товарів / послуг, або
  • дата відвантаження товарів, а в разі експорту — дата оформлення митної декларації, яка підтверджує факт перетину митного кордону України.

Згідно з новими вимогами у платника податку може виникати обов'язок для видачі податкової накладної частково або повністю забезпечити податкове зобов'язання шляхом перерахування грошей з поточного рахунку на ПДВ рахунок.

Розглянемо ситуацію, коли товар відвантажено, а покупець грошей ще не заплатив (наприклад, договір поставки з відстрочкою оплати — типова ситуація у постачальників, які працюють з роздрібними мережами). Податкове зобов'язання виникло, в день його виникнення платник ПДВ повинен видати податкову накладну.

Як діяти платнику ПДВ, у якого в момент реєстрації податкової накладної немає грошей на поточному рахунку чи потрібно заплатити зарплату і наявної суми недостатньо для обов'язкового перерахування на ПДВ рахунок?

Ні новим законом, ні Податковим кодексом не передбачено можливості виходу з цієї ситуації. На практиці платник буде змушений допустити порушення податкового законодавства і пропустити термін перерахування коштів на спеціальний рахунок. А це спричинить штрафні санкції і суперечки з податковою.

При новому порядку адміністрування ПДВ застосування методу першої події створює перепони для ведення бізнесу. Оскільки платник податку може бути не тільки позбавлений частини оборотних коштів, а може бути змушений порушити податкове законодавство. В таких умовах доцільним є касовий метод податкового обліку.

Як Ви оцінюєте нові правила адміністрування ПДВ в цілому?

Уже перший погляд на нові правила адміністрування ПДВ показують, що практичні аспекти в цьому питанні в основному проблемні. На новий рівень виходить питання планування податкових ризиків для суб'єктів господарювання.

Недоліки в новому законі додадуть спірних ситуацій з податковими органами і цікавих питань в судовій практиці.

Про способи забезпечення виконання зобов'язань

На якому б довірі не будувалися відносини контрагентів, кожний з них хоче убезпечити себе від невиконання або неналежного виконання зобов'язання за договором іншою стороною. Тут на допомогу підприємцю може прийти інститут забезпечення виконання зобов'язань.

Цивільним Кодексом України (ст.546) передбачено такі види забезпечення виконання зобов'язань як:

  • неустойка
  • порука
  • гарантія
  • запорука
  • утримання
  • завдаток

Відповідно до ч.1 ст. 199 Господарського Кодексу України за погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються в господарському (діловому) обороті.

Угода про забезпечення виконання зобов'язання полягає в письмовій формі (у вигляді окремого договору або пункту в основному договорі), в іншому випадку воно є нікчемним.

  1. Неустойка

Неустойка як спосіб забезпечення виконання зобов'язань застосовується в господарських договорах найбільш часто. Під неустойкою мається на увазі грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Неустойка може застосовуватися у вигляді штрафу або пені.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути як грошова сума, так і рухоме або нерухоме майно. Якщо неустойка виражена у грошовій сумі, її розмір встановлюється актом цивільного законодавства або договором. При цьому, в договорі сторони можуть збільшити або зменшити розмір неустойки, встановлений законом. Також розмір неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір заподіяних невиконанням договору збитків.

Важливо пам'ятати, що виплата неустойки не звільняє сторони від виконання основного зобов'язання, а також від обов'язку компенсувати збитки, завдані його невиконанням або неналежним виконанням.

  1. Порука

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не передбачено субсидіарну відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поручительства.

Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, що підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

  1. Гарантія

Гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної в письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане в ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу кредитора.

Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантією пред'являється в письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який вона видана.

Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сумою, на яку видано гарантію.

  1. Застава

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, яке залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Закладами є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом — у володіння третій особі.

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), яке може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути і майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Предметом застави не можуть бути:

  • культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;
  • пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.
  • вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, заставу яких заборонено законом.

Якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

  1. Утримання

Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника. Кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує у себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини.

Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе ... До кредитора, який притримує у себе річ боржника, не переходить право власності на неї. Вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості за правилами, встановленими для реалізації предмета застави.

  1. Завдаток

Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо ж порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості.

Крім того, сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.

У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Марина Листопадська, ВПраве



style="display:block"
data-ad-client="ca-pub-8862120308250256"
data-ad-slot="3888113903"
data-ad-format="auto">

.

Похожие записи на ВПраве

Оставьте ваш комментарий


© 2016 ВПраве · Все права на материалы, размещенные на www.inlegal.com.ua, охраняются в соответствии с законодательством Украины. При цитировании и использовании любых материалов ссылка на www.inlegal.com.ua обязательна. При цитировании и использовании в интернете активная индексируемая гиперссылка на www.inlegal.com.ua обязательна.